Десять заповідей для батьків від Януша Корчака
Видатний польський педагог, письменник, лікар та громадський діяч жив заради дітей і під час війни загинув у газовій камері разом зі своїми вихованцями ...
Ім'я Януша Корчака внесено у «святці» світової педагогіки. З-під його пера вийшло дуже багато творів, у тому числі казки для найменших, а головне - більше 20 книг, присвячених вихованню дітей. Серед них особливе місце займає своєрідний маніфест гуманізму «Як любити дитину».
Усім своїм життям Януш Корчак довів свою любов і повагу до дітей. І не просто до дітей, а до найбільш знедолених - сиріт. У 1914 році він активно брав участь в організації дитячих притулків в Україні, потім у 1918 році після повернення до Варшави, продовжив розпочату справу і керував притулками. У роки окупації Польщі фашистською Німеччиною Корчак разом із вихованцями «Будинку сиріт» був поміщений у Варшавське гетто, де стоїчно боровся за життя дітей – добував їм їжу та медикаменти. Він відхилив всі пропозиції шанувальників свого таланту вивести його, польського єврея, з гетто і врятувати від лап фашистів. У серпні 1942 Корчак разом з викладачами та 200 вихованцями «Будинок сиріт» відправився в концентраційний табір Треблінку, де прийняв разом з ними смерть у газовій камері.
На згадку про 70-річчя трагічної смерті Корчака (5 серпня 1942 року) постановою Сейму Польської республіки 2012 рік оголошений роком Януша Корчака. Ідеї Корчака не втратили актуальності й сьогодні, адже нині його все більше й ширше визнають як предтечу цілої низки педагогічних течій, а корчаківське розуміння прав дитини є вихідною точкою для багатьох сучасних авторів. Найважливіші елементи корчаківської концепції виховання можна коротко сформулювати тезами:
- заперечення насильства – фізичного, вербального, що є наслідком вікової переваги або посади;
- ідея виховної інтеракції між дорослими, дітьми, що розширює дефініцію класичної педагогіки;
- впевненість, що дитина є людиною, такою ж мірою, як і дорослий;
- принцип, що виховний процес має брати до уваги індивідуальність кожної дитини;
- віра, що дитина найкраще знає власні потреби, прагнення й емоції, отже, вона повинна мати право на те, щоб дорослі враховували її думку;
- визнання за дитиною права на пошану, незнання й невдачі, особистий простір, власну думку й власність;
- переконаність у тому, що процес розвитку дитини – це тяжка праця.
У тому числі і десять заповідей для батьків, які актуальні й сьогодні, через десятки років:
Інформація у цьому розділі буде поступово додаватися.
ВідповістиВидалити